Є прогрес! "Е-літній Яр", Житомир

- Ты какой?

- Третий!

- Молодец, я думала ты пятый!

- Третий плов ем!

В неділю ганялись в Житомирі. О 8.30 я був на Житомирській, через 5 хвилин підкотив Амєрс на своєму 8,5 кг ахтунгу (це ще резина важка була), а ще через 20 хвилин ми уже валили по прекрасній Житомирській трасі в пєпєлаці Скарамуша. Все-таки їхати 1,5 години з двома цікавими співрозмовниками, під металіку і офспрінг, з кондьором - значно, знааачно приємніше, ніж 2,5 год. в унилому ржавому богданчику під гопца-дрица лайцаца. І тепер я точно знаю, універсал - мій вибір.

Приїхали, розпакувались, зарегались, на прикатку. Траса мені одразу сподобалась - є де поригати, є де відпочити, є технічні спуски і вертольотики - треба було думати, вибирати траекторію. Орги постарались, накопали контр-схили, зробили волл-райдик, кілька трамплінчиків - красота!

Перед стартом аматорів розминаюсь до останнього і провтикую місце на старті. Стаю ліворуч в перший ряд і одразу після відмашки ловлю кілька ям в траві, сповільнюючись і пропускаючи вперед десяток гінців, частина з яких виявляюється відчутно повільнішими за мене. Тягнусь за ними по сінглу до першого ригального підйому. Ага - позлазили з веліків, голубчики! На 1-2 рівномірно кручу, проходжу кількох "пішоходів" ще до виположування.

Кінець першого ригальника, корки з пішоходів.

Іще двох обганяю уже на протилежному боці яру і далі їду коло в гордій самотності. Після ригальника на другому колі попереду починає маячити спина Фатєйки. На виположуванні відчутно добираю і до кінця другого кола не втрачаю його з поля зору, але на третьому він таки від мене втікає. Як потім виявилось, міг поборотись за п'яте місце (дипломчик + мультитул, ага).

Третє коло знову їду сам, кайфую від траси:

І тут мене починає добирати Шаміль, який внєзапно роздуплився і повалив. Потім виявилось, що по домовленості з оргами він їде в аматорах поза заліком, оскільки по рейтингу мав би їхати в еліті (що доволі кумедно на фоні значно швидшого Скотіни, якого допустили в аматори і він спокійно забрав медальку в дітей з відривом більше ніж в дві хвилини від 2-го місця, показуючи час кола на рівні 8-9 місця еліти)

Тим часом, на четвертому колі, виїхавши на залите палючим сонцем виположування після першого ригальника, я ловлю вафельки. Точніше, відчуваю, що моя печінка зараз відпаде. Вперше така лажа - ноги свіженькі, дихалка справляється, а печінка... їхав і згадував відра кави, випиті в офісі.

В кінці 4-го кола Шаміль мене таки добрав і повалив далі як електричка, навізши за останнє коло більше хвилини. На пятому колі я зіткнувся з новим для себе явищем - круговими. Один хлопчина, мабуть уже очманівши від спеки, взагалі не реагував на "зліва" і "справа" і пропустив тільки після "звалийобтвоюматьздороги!", добре, що я нагнав його не на спуску, а то була б пічалька. Пробач, що обклав матом, чувак, але обганяючих на коло треба пропускати швидко, їм може бути дорога кожна секунда.

Фінішую, формально 6-й, реально 7-й. З одного боку - це поки найкращий мій результат, з іншого боку, осадочок залишився - міг поборотись за п'ятірку. Не виклався на всі 100 (знову!), після фінішу міг ходити. Одним словом - вагон мотивації, щоб далі працювати над фізухою і технікою, уже приглядаюсь до станка на зиму (порадьте, га?). Але і в цьому році іще будуть (я сподіваюсь) осінні класики в Потіївці, Броварах, ПДН, та розділка, а може й групова шосейна гонка від Вадима Буса.

А далі був прекрасний плов, яблучна шарлотка і компот, за які окрема подяка оргам і дівчатам, які це все приготували! Було дуже душевно, із задоволенням приїду в Житомир знову!

З нашої машини найвище забрався Амєрс, Діма Скарамуш теж показав гарний результат, попавши в десятку еліти. Назад поверталися ситі та в гарному настрої.

А київський десант знову очолив неперевершений Олег Хлопов, впевнено приїхавши на перше місце в еліті. На фотці "київських" він, з властивою скромністю, ховається в тіні :) Животного на фотці немає по банальній причині - він застряг біля палатки з їжею (див. епіграф).