Учора вперше взяв участь в щорічному "Пробігу під каштанами". Хотів спробувати свої сили на 5-км дистанції наймасовішого пробігу України (цього разу бігло понад 13 000 учасників). До того я ніколи не бігав більше 3 км. А ні, було діло - у 2010 році, на літніх зборах самбістів спортклубу "Гермес" я пробіг 20 км берегом моря, точніше пробіг 15 і пройшов 5 :-)
Так от, одразу перейду до найцікавішого - сьогодні я можу читати лекцію на тему "М'язи людини, які задіюються під час бігу, та не задіюються при їзді на велосипеді." Я їх усі зараз відчуваю.
Справа в тому, що за 1,5 роки на велосипеді я непогано розвинув свою кардіоваскулярну систему ("дихалку" по-простому), та більшість м'язів ніг. Мабуть завдяки цьому я вибіг з 23-х хвилин і швидко відновився після фінішу. Проте, оскільки я уже більше двох років не бігаю (та й ходжу мало), деякі м'язи, які не завантажуються на велосипеді, але інтенсивно працюють під час бігу, виявились не готовими до такого інтенсивного навантаження.
На фізіологічному рівні це означає, що під час забігу нетреновані м'язи швидко вичерпали запаси кисню і, не здатні отримувати його з крові такими ж темпами, як треновані м'язи, швидко "забились". Але оскільки "дихалка" та інші м'язи функціонували добре, то я гнав далі. А вже через 10 хвилин після фінішу я відчув жорстоку крепатуру в нетренованих м'язах, сьогодні ж моя хода взагалі нагадує ходу гусака. Найгірше спускатись по сходах.
І що цікаво, їдучи сьогодні на велосипеді на роботу, я практично не відчував крепатури! Причина та сама - "забиті" "ходові" м'язи практично не використовуються на велосипеді, а треновані "велосипедні" легко відновились після вчорашнього навантаження!
А "Пробіг під каштанами" отримав ще одного постійного учасника. Цікаве це відчуття - бігти ранковими вулицями рідного міста з десятком тисяч однодумців, під зацікавленими та здивованими поглядами городян.
