Пуща осіння '13: субота вдалась.

Но мы идем вслепую в странных местах, 
И все, что есть у нас - это радость и страх, 
Страх, что мы хуже, чем можем, 
И радость того, что все в надежных руках

На ці вихідні випало одразу дві гонки - кантрійна Пуща Осіння та шосейна розділка Київська Осінь. Пропускати жодну з них не хотів, заявився на обидві - кінець сезону, гарна погода, потрібно carpe diem!

Минулої осені поціент ще перебував у початковій стадії хвороби, не заявлявся на всі гоночки підряд і не знав, що Пуща - це класика і традиції київського кантрє, гонку пропустив. З Весняною Пущею '13 теж не склалось. Тому Осіння Пуща '13 стала моєю першою Пущею! У вечір перед стартом подивився список зареєстрованих, чисельність моєї вікової групи (52 гінця, один навіть з Росії, бачив прапорець на рамі) і поставив собі мету - потрапити в 20-ку.

Для тих, хто не знає - Пуща - це 6 км ровняку по просіці, спуск-місток-підйом, 2 км нескладного сінглтреку стежки, знову спуск-місток-підйом, ще 8 км ровняку і так двічі. Ідеальні умови для відсижування на колесі шосейної тактики.

На стартову галявину приїхав за 1год 40хв до старту. Сонечко, орги розводять вогонь під чай, хороша музика - краса. Згадую, що минулого року я почував себе на гоночках, як задрот на великій вечірці - нікого не знаю, нічого не шарю... Зараз же стільки знайомих радісних обличь, зі стількома вітаюсь по імені і настрій піднімається, почуваю себе на галявині, як удома. Мабуть осіння природа і запах диму налаштовують на лірику :). Підійшла Маринка Шаповалова, дала червоний і білий гумові браслетики "I am Specialized". Знаю, що реклама, а все-одно приємно, та й браслетики з івентів я збираю.

В кінці оглядового кола, з Сашею Саковським і ще одним гінцем, їдучи по розмітці, вилітаємо на стартову пряму в кількох км від галявини. Вирішуємо, що затупили і в гонці поїдемо за тими, хто добре знає трасу. На передстартовому інструктажі ведучий схематично проговорює трасу, доходить до місця, де ми блуканули, насторожуюсь... і вирубає звук. Все по Станіславському - рушниця на стіні вже висить. Вирушаю займати місце на старті.

Вибір правильного стартового місця - це мистецтво. З одного боку, застрягнеш за ортопедом, поїзд від'їде і впахуй потім, щоб добрати. З іншого боку - не хочеться бути тим самим ортопедом для швидких посонів.

Стартовий гудок. Після невеличкого тупєжа до першого ряду "швидких посонів" доходить, стартуєм). Пелотон швидко утрясається, група лідерів валить вперед. Таки втрачаю трохи часу за ортопедом, далі добираю групку з Діми Блонського, знайомого по ОФП на МТБ, і ще кількох чоловік. Доганяємо Борю Свіргуненка, валимо далі.

І тут я бачу вдалині білі панталони Амерса! Надихаюсь видовищем і перекладаюсь до нього на колесо. Але не довго у мене був такий шикарний тягач, перед шпилькою Животне різко додає, технічно її проходить і скидує мене. Групка Блонського/Свіргуненка добирає. Так і валимо дві третини першого кола - на синглі трішки відстаю, по ровняку добираю. Піщані спуски і підйоми (крім після другого містка) їдуться на диво легко.

І тут знову поворот з дивною розміткою, Блонський повертає по ній, ми за ним. Вилітаємо знову на стартову пряму. Через десяток секунд на перехрестя виїзжають і лідери 30+. Цитую Амерса: "Выхожу на втророй круг - и вот, дождался. Бантег И петреных. И еще стопицот пипла. Едут в обратную сторону."

Валимо по стартовій прямій на фініш, насолоджуюсь висадженими обличчями деяких зустрічних гінців. Борюсь з бажанням тролити їх криками "ви куда?". На фінішній уже збираюсь зістрибувати з вела, але нам кажуть проїхати по килимкам шайтанама-протокол-машини і валити на друге коло. Прикидую, що ми нічого не виграли у тих, хто поїхав правильно, значить можна з чистою совістю продовжити гоночку.

Відриваюсь від своєї групи, але через 3-4 км "розділки" трішки сідаю і мене прошиває другий поїзд "тридцятилітніх". Чіпляюсь за них. Після другого містка відстаю, мене добирає Шаміль, пропонує працювати змінами. Відпрацьовує свою на совість, мені тяжко. Збираюсь з силами, обхожу його, тягну далі, потім здаю свою зміну, нас добирає групка 30+ і з ними Паша Мазур на зеленому Треку. Я вирішую, що Паша з 30+ і без особливої боротьби пропускаю.

Так ми втрьох, несподівано для мене, вилітаємо на фінішну пряму. Там автомобілі, орги кажуть не гнати. Фінішуємо накатом. Довідуюсь, що Вітаха зустрівся з деревом і його повезли в лікарню. Вітаха, нехай твій жувальний орган заживає пошвидше!

Потім чай, печеньки, тусня, лотерея (ніколи нічого не вигравав, традицію підтримав), нагородження, додому - відновлюватись перед недільною розділкою.

В протоколі - 16 місце, могло бути й 14-те, але і так задоволений, поставлену мету досягнув. ;) Шаміль, тобі зачот, попав в 15-ку ;)

Зачаровано дивимось, як Шилік ніжно протирає  екстрактом ромашки свій підвіс, на якому їхала його дівчина

Байк.
Цього разу накачав безкамерку до 1,9 і зловив справжній кайф від 29х коліс. Відчуття практично як на підвісі, на дрібних нерівностях заднє колесо щеплення не втрачає. Спереду стояв Спеш Капітан - неадекватно зубата і важка резина для цієї гонки, але фастраками поки не розжився і до зими вже не буду. Зате на піску тримало відмінно.
38-му зірку спереду не перемикав, ця траса просто створена для 1х10.

П.С.: Марина і Ко, дякую за офігезну гонку!