Огляд сідла Fizik Antares

Для того, щоб підготуватись до 200-кіломтерового бревету, досвідчені марафонці радять протягом двох тижнів перед стартом накрутити принаймні 400 кілометрів. За рахунок щоденної їзди по місту у справах, за два тижні у мене набирається всього лише 250 кілометрів. Тому сьогодні в першій годині дня я вже вирулював на Столичне шоссе, звідки звернув на Новообухівське .

Окрім кілометражу у мене було дві цілі - визначитися з посадкою та потестувати нове шосейне сідло Fizik Antares, куплене на заміну простенькому стоковому Selle Italia X1.

Наразі Fizik має три лінійки шосейних сідел:
- Aliante - "глибоке" сідло з широкою задньою частиною, яке найкраще підходить для негнучких велосипедистів;
- Arione - вузька і пласка гоночна табуретка, популярна серед гонщиків зі сталевими яйцями команд Про-Туру;
- Antares - займає місце посередині між першими двома, маючи невеликий прогин і широку задню частину

  

Власне на моєму велосипеді найпростіший варіант, з рейками, зробленими з "марганцевої" сталі (manganese). Рейки порожнисті мені незрозуміло, як вони витрумують мої 80 кг задля зменшення ваги сідла, яка становить менше 200 грам.

Мої враження від сідла. По-перше, це саме якісне сідло, яке мені доводилось тримати в руках. Усі шви і стики виконані бездоганно, матеріал покриття теж дуже якісний. Крила, на яких зазвичай проявляються перші потертості сідел, зроблені з гладенького і стійкого, "лакованого" матеріалу. Основна поверхня - з неслизького, але й не надто шершавого матеріалу - ви не будете ковзати по цьому сідлу, але й велоодяг об нього не протиратиметься.

Також, це найтвердіше сідло з опробуваних мною. Набивка майже не продавлюється пальцем. Проте я бачив кілька відгуків про те, що з часом сідло трішки міняє свою форму, адаптуючись під зад сідока і стаючи зручнішим. Що можу сказати напевне - це сідло потребує зручного памперсу.

Ще з особливостей цього сідла варто виділити уже згадану ширину крил (141 мм в найширшому місці) та широкий носик - бл. 38 мм, який має робити це сідло зручним для роздільних гонок, коли велосипедист багато часу проводить на кінчику сідла.

Тепер враження моєї, хм, п'ятої точки. 83 кілометри звісно замало, щоб скласти повноцінне враження, але попередні висновки такі. По-перше, я почував себе у сідлі найзручніше, коли воно було нахилене вперед на 5-10 градусів. Зокрема, це вказує на мою недостатню гнучкість на сьогодні. По-друге, "оптимальна точка" сідла - коли тазові кістки розміщуються акурат на крилах сідла. Спочатку дещо незвично, але потім відчуваєш, як розвантажується пахова ділянка.

Не можу сказати, що у нас з Антаресом "любов з першого погляду", десь після 60 кілометрів я був змушений збільшити звичну частоту вставань на педалі, щоб дати відпочити своєму заду. Але й некомфортним я б його не назвав. Для точніших висновків потрібно провести в сідлі ще 200-300 км.